ПОЕЗІЯ МАГІЧНИХ ПОВНА СИЛ

Рядки нанизуються на гачок,

Малюється мереживо вірша,

Тихенько струн торкається смичок,

І лине до прекрасного душа.

Ти відчуваєш, як твоя вага,

Неначе слід, зникає серед крил,

Вони ростуть, міцнішає снага,

Поезія магічних повна сил.

В такі щасливі миті, мов роки,

Ти чуєш в ритмі такти серця б’ють,

І не читаєш, а твориш рядки,

Вони самі від твого серця йдуть.

Якби кохалися всі люди у віршах,

Тоді б між ними прози не було,

Вселився мир би у людських душа́х,

І ними правило б завжди лише добро.