ТОДІ АЖ БУДЕШ МОЛОДЕЦЬ!

Крізь перемоги і невдачі

Удвох розв’язуєм задачі,

Матеріал зовсім простий ‒

Центральні й вписані кути.

 

Через потуги пригадали,

Що треба, все намалювали,

Грунтовно та без зайвих слів

Дали означення кутів.

 

Нам трохи б ініціативи

І хоч якогось креативу,

Та, як самому не хотіть,

Ступать зручніше слід у слід [1].

 

Хоч коштувало і мороки,

Старався хлопець крок за кроком

Все під диктовку розв'язать,

Ось відповідь ще б записать.

 

І виникла заминка знову,

Потрібного не знайде слова,

Мені вривається терпець,

‒ Пиши ‒ диктую, ‒ “Мо-ло-дець!”

 

Що думав хлопець головою?

Але нетвердою рукою

І це послушно написав,

Й перо з полегшенням поклав.

 

Знов потім відповідь шукали,

До сліз удвох із ним сміялись,

Неначе спала з пліч гора!

Тож крапку ставити пора?

 

Але… Полегшено зітхати

Ще рано. Слід переписати.

Зроби все сам без допомог,

Тернистий шлях до перемог!

 

Отож описуй самотужки,

Все відтвори до крапки й дужки ‒

А як не ввірветься терпець,

Тоді аж будеш молодець!