ТРИНАДЦЯТЬ У ЖИТТІ МОЄМУ

Тринадцять, наче знак в житті моєму,

З тобою разом це число з’явилось,

І став з тих пір читати я поему,

Яка мені до того і не снилась.

 

Цього числа удвох ми об’єднались

При свідках, а батьки благословили,

В тринадцять і обручками мінялись,

Так назавжди тоді сім’ю створили.

 

Через тринадцять місяців Оксана

З’явилась, щоб міцніше пов’язати,

Дитя було нам дороге й  бажане,

Бо стали ми тоді вже батько й мати.

 

Було всього за ці десятиліття:

І труднощі, і радощі і скрути,

І пам’ятні роки й важкі поліття,

І вибирали бути чи не бути.

 

Тепер, через роки, дивлюсь в минуле

І не жалкую навіть анітрохи,

Бо мрії майже всі уже відбу́лись,

Ми вийшли чисті крізь чортополохи.

 

Назавжди вдячний я тобі, дружино,

За те, що прожили і за майбутнє,

Бо виростили і дочку і сина,

Нас гріє все минуле й незабутнє.

 

Ще довгих спільних років загадати

Я хочу при здоров’ї та у мирі,

Також, щоб із тобою звікувати,

Онукам приклади лишивши щирі.

 

Без нас тринадцять значення не має,

Бо ми число наповнюємо змістом,

Завжди дійдем до того що шукаєм:

До щастя, правди, до добра й до істин.