БЛАЖЕН, ХТО ВІРУЄ, - СЛІПИЙ

”Блажен, хто вірує”  – про тих,

Що вірять сліпо в чудеса,

Так звуть подвижників святих,

Які все бачать в небесах.

Але блаженними також

Звуть розумом убогих всіх,

Бо ”вірити” й ”не знать” – одно ж,

І незнання єднає їх.

Найбільший гріх – це незнання,

Від нього віра наступа,

Що закриває пізнання,

Адже вона завжди сліпа.

Первісне ”вірить” означа

У праслов’янській мові ”знать”,

Мета для істин шукача:

”Повірить” – істину пізнать.

Дізнавшись, вірять назавжди,

Бо істина – це абсолют,

А вірити комусь – іти,

Невірний, вибравши, маршрут.