ДУМКИ МОЇ В ОПРАВІ ПОЧУТТІВ

Поезія, вона немов веселка,

Складається із гами кольорів,

Читаючи, побачиш, як в люсте́рку

Мої думки в оправі почуттів.

Бува, яскраві, а нерідко й тьмяні,

Та я стараюсь чесно передать…

Вірші, мабуть, незграбні, бо ж неранні,

Як бути чесним, мушу визнавать.

Тоді, питається, для чого мучиш

Себе, щоб почесати творчий зуд?

Без ока гострого в мішень не влучиш,

І “в молоко” влучає словоблуд.

Але інакше я уже не можу,

Течуть мов з рани вірші із душі,

Таку “хворобу” витерпить не кожен,

Та пісню силоміць не задушить.

Бо не писати, це ще більша мука,

То ж ігнорую комплекси свої,

Так досвід переходить у науку,

Й навколо думок в’ються рим рої.

З’являється веселка після зливи,

Намокнеш і замерзнеш перед тим,

Але, щоб почуватися щасливим,

Стерпиш і бурю з громом голосним.