ЩАСЛИВСЬКА ЕЙФЕЛЕВА ВЕЖА!

Я йшов із ринку до домівки,

Ледь-ледь, аж ноги заплітались,

Долав нерівності бруківки,

Вже зовсім близько йти зосталось.

І раптом бачу, понад дахом

Як в казці – Ейфелеву вежу,

Від несподіванки, із жахом,

Так будівельний кран збентежив!

Андрій Михайлович давненько

Порадував весь наш будинок,

Та радість ця була слабенька,

І ту лишив в уяві ринок.                           

Бо кран стоїть, як і раніше,

Іржею вкрившись за всі роки,

Його не розберуть скоріше

Й не варто роздувати щоки.

Коли ж наш двір нарешті стане

Красивим? Лише обіцянки…

Снігів немало ще розтане,

А нам, мов дурням все цяцянки.