ОСІНЬ

Настає вже осінь золота,

Листя покида гілки дерев,

До землі безшумно відліта,

І у дня хвилини ніч бере.

 

Сонце лагідно ще гріє вдень,

Та все холодніші вечори,

Літо бабине відходить без пісень,

Хоч кругом яскраві кольори.

 

Ляже по землі вночі туман,

Весь важкий, тягучий і сирий,

Заморозку зоровий обман

Все покриє ранньої пори.

 

Осінь ковдри стеле по землі

Із сухого листя і трави,

А вони зливаються в імлі

З фоном невира́зної канви.

 

Урожай багатий восени,

А на нивах лиш рідка стерня

Ждатиме наступної весни

В холоді і сірості щодня.

 

З кожним днем похмуріше стає,

Морок ранні сутінки несуть,

Але настрій це нам не псує,

Бо колись і довгі дні прийду́ть.

 

Осінь не завжди у красоті,

Та завжди прекрасна ця пора.

Все потрібне в нашому житті,

У всьому багато є добра.