ПРИЙШЛА МОЯ ГЛИБОКА ОСІНЬ...

Надворі осінь золота,

Та бачу між опалим листям

Свої вже прожиті літа,

Ще милі серцю, та тернисті.

 

Чекає листя, щоб його

Згребли по осені до ями,

А я роки життя мого

Лишаю в пам’яті, мов шрами,

 

Немов медалі й ордени,

Як пори року й ювілеї,

Їх вже нічим не замінить

На довгого життя алеї.

 

Все краще в пам’яті тепер

Живе, ним дорожу і досі,

Немов багатство мільйонер,

Та в мене вже глибока осінь…

 

Утраченого дуже жаль,

Про себе імена згадаю,

Сиджу і пам’яті спіраль

У смутку з ніжністю читаю.

 

Усе за плечі попливло,

Його не вернеш, вже безслідно,

Мов сон, якого не було,

Пропало, вдалині лиш видно.

 

Та пам’ять не заборонить,

Ну, що ж, із вдячністю згадаю,

Душа хоч часом заболить

За втраченим назавжди, знаю…