Підкралась осінь непомітно

Підкралась осінь непомітно,

Погода стала вже не літня,

Ось небо хмарами покрилось

І літня спека враз скінчилась.

 

Ще на деревах зелень літня

І чорнобривці буйно квітнуть,

Та стихли вже пташині співи,

Чорніють тихо сонні ниви.

 

Але не забариться скоро,

Настане ще й пора сувора,

І осінь стане золотою,

Трава під ковдрою товстою

 

З під листя жовтого окраси

Ще зеленітиме до часу,

Ранкову росу змінить іній

Холодний і сріблясто-синій…

 

Та жити далі захотілось,

Мов друге дихання відкрилось,

Немов з’явились нові сили,

Пливу, як човен на вітрилах.

 

Усе лишається позаду,

Життя складається до ладу,

І осінь схожа знов на літо

Та й стимулює далі жити!

 

А осінь крони колихає,

На них дивлюсь я і гадаю

Якими будуть дні майбутні,

І хочу, щоб не каламутні,

 

А чисті їх струмки осінні

Підряд були живі й нетлінні…

Нема гріха цього хотіти,

Адже один лиш вік нам жити!