Підкралась осінь непомітно

Підкралась осінь непомітно,

Погода стала вже не літня,

Ось небо хмарами покрилось

І літня спека враз скінчилась.

 

Зелені крони ще привітні

І чорнобривці буйно квітнуть,

Та стихли вже пташині співи,

Й чорніють тихо сонні ниви.

 

Але не забариться скоро

Пора холодна і сувора,

Хоч осінь буде золотою,

Трава під ковдрою товстою

 

З під листя жовтого в окрасі

Ще зеленітиме до часу,

А потім росу змінить іній

Холодний і сріблясто-синій…

 

Та жити далі захотілось,

Мов друге дихання відкрилось,

Немов з’явились нові сили

І я, як човен на вітрилах!

 

Усе лишається позаду,

Життя складається до ладу,

І осінь знов, неначе літо

Та й стимулює далі жити!

 

А вітер крони колихає,

На них дивлюсь я і гадаю

Якими будуть дні майбутні,

І хочу, щоб не каламутні,

 

А чисті їх струмки осінні

Підряд були б живі й нетлінні…

Нема гріха цього хотіти,

Адже один лиш вік нам жити!