ШКІЛЬНИЙ, ЗНАЙОМИЙ ДВІР

Пройшов ось тиждень, не ступаю

Я на шкільний, знайомий двір,

Усе біжить, усе минає,

Так з давнини і до сих пір.

У школу діти йдуть по звичці ‒

Навчальний рік вже розпочавсь.

Хтось тільки в шортах, хтось і в свитці,

А мій, мабуть, минув той час…

Не треба в неї йти ніколи,

І мрій уява не снує!

Як другий дім, була ця школа,

Повірити ‒ прожить з моє.

Така незвична ностальгія…

Мені ще не осточортів

Той двір, але уже не мрію,

Про нього, досить почуттів!

Та хай навчаються в ній діти,

Вона ж, як храм, в селі стоїть,

Лиш ковід треба пережити,

Дітей від нього бережіть!

А ми?.. Учитель не буває

Колишнім, віриться мені,

Знання ми в душах засіваєм

Й запалюєм у них вогні.