РОЗКВІТАЙ, ЯК ЦЕЙ БУЗОК!

Бузок вже бруньки розпускає,

Ось-ось листочки підростуть,

Я очі милої шукаю,

Чи “бісики” ще там живуть?

 

Живуть, донині не старіють

Вони, загадками з під вій,

Немов у юності все мріють

Про здійснення своїх надій.

 

Хоч на мені вони все рідше

Спиняють свій чарівний блиск,

Немов по звичці ‒ це скоріше

Печатки давньої відтиск.

 

Років пройшло ‒ вже не злічити…

Нічого, хай він потускнів,

А я ще хочу жити й жити,

Милуючись дугами брів.

 

Під ними очі, мов бузкові

Весняні квіточки цвітуть,

Як в молодості ‒ загадкові,

Усе ще пристрастно зовуть.

 

Я милуватимусь спідтишка,

Аби вони лише цвіли

Й мов звична з юності манишка,

Біля грудей моїх були.

 

І милуватись хочу довго,

Щоб грілася моя душа,

Вже не потрібно більш нічого,

Лиш живучи б, не поспішать.

 

Я келих підніму шипучий

За твій черговий ювілей,

Букет бузку сп’янить квітучий

Мов чари від твоїх очей.

 

Цвітуть сади навкруг вишневі,

Бузок нагадують мені ‒

Це знов до нас прийшли травневі

Умиті та зігріті дні.

 

А ти пройди чергову віху,

Й живи онукам на зразок,

На радість нам, собі на втіху

І розквітай, як цей бузок!