ЗВЕДЕМ ДО КУПИ КЕЛИХИ ВИНА!

В житті були і радощі свої,

Не обминала часом і біда...

Навколо голови думок рої

І кожен мошкарою заїдав.

 

А що? Прожито вже немало літ!

І сивина, й онуки підросли…

Колись прекрасним бачився нам світ,

Але стежки від нього заросли.

 

І осені вже теплої нема,

Не згледілись, як швидко пронеслось

Життя, а десь попереду зима,

Та ще чекаєш все-таки чогось.

 

І хочеться перенестись туди,

Де все колись попереду було,

Воно лишило в пам’яті сліди,

Бо нам тоді все пахло і цвіло.

 

Нехай піввіку віддаляє нас

Від незабутніх ще й тепер часів,

Коли десятий-А, наш рідний клас

Життя нового перший день зустрів.

 

Із нами багатьох уже нема,

Когось впізнати можем із трудом,

Але зустрілись все ж ми недарма ‒

Згадавши, посумуємо гуртом.

 

Прожито довгий вік, було всього…

А мріється, щоб стрілись знову ми!

Бажання є ‒ задумаймо його,

Залежить це лише від нас самих.

 

То ж побажаймо, як собі, усім

Прожити, що відміряне, цілком,

Все по плечу нам друзі, молодим,

І рідний край прекрасний під крилом.

 

Зведем до купи келихи вина

За школу нашу, вчителів і клас,

Й нехай нас не лякає сивина ‒  

До дна давайте вип’ємо за нас!