ОНУК У НАС АКСЕЛЕРАТ!

Я дивувавсь, коли він знову

Зумів в Щасливе завітать,

Не розгинав поки підкову,

Та видно, що акселерат!

 

Широкоплечий і високий

Аж сорок третій вже нога,

В свої ще зовсім юні роки,

Рукою стелі досяга.

 

Ховає в посмішку широку

Бунтуючу юнацьку кров,

І ерудиція ‒ нівроку,

Хоч тільки в сьомий перейшов.

 

За погляд стриманий ховає

Допитливості глибину,

Секрети істини шукає,

І відповідь на все ясну.

 

Любуючись онуком бачу

Його міцний потенціал,

Лише б умів ловить удачу

Й конвертувати в капітал.

 

А капітал ‒ не стільки гроші ‒

Це добуток ідей на труд,

І хай тугіші будуть ноші,

Тим успіх більший принесуть!

 

Акселерат, тому й минає

Дитяча золота пора,

Дорослі труднощі чекають,

Без права на помилки гра.

 

Щось добре досвід мій пророчить ‒

Лице красиве не спроста,

На ньому ще й розумні очі

Та міцно стулені вуста!