КОЛИСЬ ДО ТЕБЕ ЗОВСІМ ВЖЕ ПРИЙДУ

У мене жити є де і за що,

І вік поки який-ще-не-який,

Не проміняв і совість ні на що

Й не надто тягне плечі хрест важкий.

Здоров’я не тривожить ще моє,

Та й голова, як в молоді роки,

Для радощів онуків трійко є,

І жити б всьому цьому завдяки.

Але живу тепер у самоті,

Щодень не забуваючи тебе,

Навідуюсь щомісячно й тоді

Не так вже душу боляче шкребе.

Отож живу й чіпляюсь за життя,

Назад не вернеш – треба розуміть,

А гріти будуть свіжі почуття

І пам'ять вже не буде так гнітить.

Щоб залишитись поряд назавжди,

Колись до тебе зовсім вже прийду,

Не забарюсь, лиш трохи підожди,

Я спокій біля тебе теж знайду.