УЧИТЕЛЬСЬКА ДОЛЯ

Впряглися у шкільну ми лямку

Та й вперто тягнемо її,

Як ті бурлаки спозаранку,

І завжди проти течії.

Коли ж перепочинок буде,

Щоб стомлені тіла зігріть?

Учителі – це також люди,

Щодень плекають ждану мить.

Ми відчуваємо утому

Через таку одноманіть,

Це не безсилості симптоми,

І нам тому не час старіть.

Ось біля вогнища як сядем

Чекать, коли дійде куліш,

Ми знову нашої затягнем,

Та й стане разом веселіш.

І підведемся, щоб тягнути

Цю баржу в синю далечінь,

Бо дітям треба ще збагнути

Здобутки старших поколінь.

Ніколи вогнище не згасне,

Яке горить у нас в серцях,

А доля вчительська прекрасна,

І нам, як втома, до лиця.