ПРОСТІШЕ ЖИТИ БЕЗ БОРГІВ

Я просто йшов, не вибираючи  дорогу,

Не планував, а жив завжди, як міг,

Здається, добре склалось все і слава богу,

Щоб не блудити, йшов, де шлях проліг.

 

За вітром не котився, як пучок билинок,

А ноги відчували завжди твердь,

Щодня в свою торбину клав якийсь ужинок,

Де зерна було видно між осердь.

 

Не зупинявся і не сходив із дороги,

Страхів та сумнівів не помічав,

В вікно не заглядав, не оббивав пороги,

І радий був всьому, що зустрічав.

 

Мабуть, тримаючи за руку, доля вірна,

Ніколи не лишала сам на сам

Мене ніде одного, сильна і покірна,

А я не вірив іншим голосам.

 

Чому все правильно складалось, я не знаю,

Можливо, десь теплилось відчуття,

Що буде все завжди, як слід, то й не шукаю

Я кращого, солодшого життя.

 

Якось жилось мені не за чужий рахунок

У борг не брав, а іншим лиш давав,

Лишав не більш того, що потребує шлунок,

Тому нікому й не заборгував.

 

Хотілось інколи старі борги забрати,

Та вистачало розуму простить ‒

Хоч забереш своє, та будеш відчувати,

Недобре вдіяв, міг би й так прожить.