Дуже дякую, сусіди!

Трьох карасів не забути,

Випотрошених й гладеньких,

Мов долоні, чималеньких –

Наче натюрморт на блюді!

 

Піднесли мені сусіди,

Двері в двері в нас квартири.

– Що ж із них мені зробити

Одинокий дармоїде?

 

Юшка мабуть не виходить,

В майонезі протушити?

Зайве щоб не говорити –

Сковорідка ось підходить.

 

Із цибулею посмажив,

Кісточки всі розімліли,

Тушки залишились цілі,

Ще й себе я не обтяжив.

 

Смакував їх у підливці,

Аж за вухами лящало,

Жаль, що виявилось мало.

Не рибалки, а мисливці!

 

Та не карасів хвалю я,

Дорогих хвалю сусідів,

Пригостить зуміли діда…

Дуже дякую, хай чують!

 

Злості між людей багато,

Тільки доброта скоріше

Зутрічається й частіше!

Нам її ще б й цінувати…