СТРАХ, ЯК ТАЯ ҐАВА

Прилетіла чорна ґава, на гілляці сіла,                   

Та як каркнула на мене з усієї сили! 

Хоч не дуже, та злякався – ноги затрусились,        

Думав: – Може утікати! – покинули сили.           

– Покажу, що не боюся – ворушу губами,           

На землі кийка побачив й ухопив руками.           

Ґава, мабуть, здивувалась, що я не навтьоки,         

А як ще кийком дістану – завдам їй мороки.       

Підбадьорився я трохи, соромно тікати               

Хоч вона така дзьобаста і така хвостата.             

Я на Ґаву: – Га-киш, Га-киш, вона й полетіла…   

Якби в мене не киюра, була б мене з’їла!               

Не показуй, що боїшся, не спіши тікати!             

Страх свій, як отую Ґаву можна теж прогнати.