СОВІСТЬ ЧИ ХИМЕРИ
У совісті багато кольорів,
Не розібратись нам у їх відтінках,
Для назв не вистачає навіть слів,
Тому відсутня совість на картинках.
У оці інших бачиться косе́,
В своєму нам не муляє нічого,
У совісті чужій лукаве все,
І тільки власна сповнена святого.
А ось чужу в уяві всі завжди,
Описують у кольорах багатих,
Як вдасться там побачити сліди
Неестетичні ‒ буде справжнє свято.
Святий із німбом соболєв єгор
Всіх криє голосним і благим матом,
Готові всім парасюки в узор
Обличчя кулаком розмалювати.
У совісті по суті лише два
Впере́між кольори ‒ це біле й чорне,
Як білий є, то совість ще жива,
Він чорного здолає і відгорне.
Якщо по справедливості казать,
Ще зовсім чорна совість не зустрілась,
Й диктатора не варто проклинать,
Бо пам’ятник наполовину білий.
Спотворюють химери совість нам,
Густі наводячи на неї тіні,
У нас в крові панує чорний Хам
І не дає очиститись сумлінню.
Ви чорними не станете самі,
Коли не будете чорнити інших,
А щоб знайшлося світле у пітьмі,
Лише себе судити правильніше.
- Автор: Остапець Володимир Степанович
- Дата публікації: 2020-11-27 19:31
- Дата написання вірша: 2016-08-14