СОВІСТЬ ЧИ ХИМЕРИ

У совісті багато кольорів,

Не розібратись нам у їх відтінках,

Для назв не вистачає навіть слів,

Тому відсутня совість на картинках.

 

У оці інших бачиться косе́,

В своєму нам не муляє нічого,

У совісті чужій лукаве все,

І тільки власна сповнена святого.

 

А ось чужу в уяві всі завжди,

Описують у кольорах багатих,

Як вдасться там побачити сліди

Неестетичні ‒ буде справжнє свято.

 

Святий із німбом соболєв єгор

Всіх криє голосним і благим матом,

Готові всім парасюки в узор

Обличчя кулаком розмалювати.

 

У совісті по суті лише два

Впере́між кольори ‒ це біле й чорне,

Як білий є, то совість ще жива,

Він чорного здолає і відгорне.

 

Якщо по справедливості казать,

Ще зовсім чорна совість не зустрілась,

Й диктатора не варто проклинать,

Бо пам’ятник наполовину білий.

 

Спотворюють химери совість нам,

Густі наводячи на неї тіні,

У нас в крові панує чорний Хам

І не дає очиститись сумлінню.

 

Ви чорними не станете самі,

Коли не будете чорнити інших,

А щоб знайшлося світле у пітьмі,

Лише себе судити правильніше.