Я НЕ ПРИХИЛЬНИК МЕЛОДРАМ

Я не прихильник жанру мелодрами,

Але доводиться дивитися часо́м,

Бо телевізор завжди перед нами,

Та й хочеться розслабитися перед сном.

 

Сюжети, прямо скажем, не класичні

Вже зрозумілий в першій серії фінал,

Надумані конфлікти завжди звичні,

А сценарист не класик й не оригінал.

 

Тож дивишся, щоб вечір скоротати,

Сидиш, “втягнувшись”, аж до самого кінця,

Реальність в казці хочеш розпізнати,

В окремих образах, подіях чи місцях.

 

Живуть в хоромах царських багатенькі,

Вони, як і всі люди, теж не без гріхів,

Навколо них кухарки й двірники сіренькі,

Все продається там за тридцять срібняків.

 

Як водиться, багаті також плачуть,

Бува, що тягне навіть їм поспівчувать,

Та плач, що совість є у них, не значить,

Її не згадують ніколи й на словах.

 

Глава сім’ї досяг великих статків,

Бо був довірливий у нього компаньйон,

“На повну відриваються” нащадки,

Не жаль нічого – не останній в них мільйон.

 

Фінал щасливий – правда торжествує,

Злочинець головний в наручниках пішов,

Хто постраждав, здоров’ям вже дивує,

Своє кохання через терни теж знайшов.

 

Як в мелодрамі й слід, по всіх канонах

Описано життя, сказати б, аж до сліз,

У рамках жанру, наче у кордонах –

На сани легко пересісти із коліс.

 

Але питання часто виникають:

– Чому в “теперішніх” зашкалює цинізм

І людяності вже вони не мають,

Який в наш час людьми керує механізм?

 

Все їм належить по якомусь праву,

Ще й недоторканість придумали для них,

Не пробуйте шукать на них управу,

У відповідь почуєте бундючний сміх.

 

Тяжке життя було в селі моєму,

Батьки побачили два голоди й війну,

Уміли горю співчувать чиємусь,

По них звіряти можна совісті ціну.

 

Не знаю і в своєму поколінні

Байдужих до чужого горя та черствих,

Нема у ньому злості й нетерпіння

Не тільки до чужих, а й до своїх.

 

Тепер і від добра в дітей прививки,

В серцях до співчуття стійкий імунітет,

А особистість з клаптиків й уривків,

Бо вже сформовано чужий менталітет.

 

Живем, занурені у мелодраму,

Хоч розуміємо, таке життя ‒ ерзац,

Кимсь складену виконуєм програму

Побачити у хмарах марим свій палац.