СУМНІВИ В МИНУЛОМУ ЗАЛИШ!

Моє життя, як і раніше, протікає

В повільнім темпі, майже без пригод,

Спираючись на палицю, я шкутильгаю,

Стомився уникати перешкод.

Спиняюсь часто, оглядаючись довкола,

Мов хочу пішоходів пропустить,

Мене охоплює тривога, як ніколи,

Невпевненість не хоче відпустить.

Та знаю, що це зовнішня пересторога,

Всередині я вільний від тривог,

Переді мною стелеться пряма дорога

І я іду по ній без допомог.

Позаду по узбіччях, мов старі химери,

Події залишаю і людей,   

Майбутнє теж потрібне і пенсіонеру,

Немов повітря свіже для грудей.

Що залишився сам, один, приймай без жалю,

Дорога не скінчилась – не лягти ж?

Розумніше – це треба рухатися далі,

А сумніви в минулому залиш!

Ото ж іду і дихаю на повні груди,

Хай контролюю кожен новий крок,

Життя прекрасне і продовжуватись буде,

Як уникатиму сумних думок.