ЗРІЛІСТЬ

Перо моє все пише й пише,

Але не ради гонорарів,

У гаманці моєму лише,

Ці своєрідні мемуари.

 

Що думав і про що я мріяв,

Який був настрій та до чого,

Куди спрямовував надії,

Чекав важкого чи легкого?

 

Так день за днем рядки складались,

Життя прокручував в уяві,

Аж до дрібниць усе згадалось,

Ставала пам’ять не дірява.

 

Корив себе за малодушність,

Пишався інколи собою,

Радів, як мав у спорі слушність,

Проймався правдою святою.

 

Здавав я іспити на зрілість

Щоразу, з кожною строфою,

З’являлась впевненість, умілість,

Ставав чеснішим сам з собою.

 

З людини вийде Особистість,

Коли в ній якості дозріють:

Освіта, Совість, Мудрість, Чесність,

А ті Поступки стануть сіять.

 

Досягши навіть повноліття,

В собі не створиш Особистість,

Бо мало буде і століття,

Якщо не прийде справжня Зрілість.

 

Вона у кожного зростає

По-своєму, як Божа милість,

Вірші сакральну силу мають,

І, мабуть, це мій шлях у Зрілість.