НА ДОЛОНІ ВСЕ ЖИТТЯ

Ловим часто поглядом своїм

І очей не можем відірвать.

Дороге, що в пам’яті живе,

Нам ніяк не хочеться лишать.

Часом навіть в сивій голові

Юні роки ясно ще живуть,

Як дитинство знову не прийде,

Так і їх назад не повернуть.

Часто непомітно дні текли,

Не уміли ми цінити мить,

А тепер назад шляхів нема,

Двічі нам життя вже не прожить.

Знав би, де упасти приведе,

То соломки сам би підстелив,

У народі гірко кажуть так:

– Помилок уже б не повторив.

Та прекрасна, старості пора,

Бо багато є чого згадать,

Як на тій долоні все життя,

Впору суть його тепер пізнать.

І не жаль, що вже не повернеш,

Бо для чого треба вороття?

Як згадати є щось дороге,

То й не соромно свого життя.