ЗА БОРТОМ

Як той, хто кинутий за борт,

Не бачить навіть соломинки,

В палаті цій чотири дні

Я без надій і на хвилинку.

Чого мені – відпочивать,

Помалу сили набиратись,

Пігулок вдосталь на столі,

Не треба навіть сумніватись.

Та мало радує таке:

Надворі Першотравня свято.

Не радісно, бо я один,

А за вікном людей багато.

До нині я, як всі, радів

Теплу і сонцю, і природі,

Бо рівним був серед людей –

Тепер мені радіти годі.

Сиджу в темниці я своїй,

А жити хочеться, як люди,

Не звик лише спостерігать,

Коли життя цвіте повсюди.

Я за бортом, а на борту

Всяк має ціль свою і знає,

А палуба відносить всіх

Туди, де їх мета чекає.