ЖИТТЯ УТВЕРДЖУВАТИСЬ БУДЕ

Хотілось би сьогодні написати

Красиві та проникливі слова,

Щоб славить ними батьківські пенати,

Де соловей весною заспіва

 

Про найрідніші  в світі краєвиди,

Та про палке кохання у душі,

І про життя без злоби і без кривди,

І щастя, щоб без краю та межі.

 

Але ідуть похмурі дні за днями,

Повільно час спливає в нудоті,

На сірім фоні білі й чорні плями

Без натяку про оптимізм в житті.

 

І хочеться зловить себе на думці:

Для чого так безрадісно живем,

Невже такі можливості в нас куці,

Чи хоч коли ми радості діждем?

 

Та ні! Життя утведжуватись буде,

Воно таки проб’ється крізь терни́,

Для того і народжуються люди,

Щоб обійти всі ями й валуни.

 

Уміти треба трохи почекати,

Поки над обрієм зійде зоря.

І впевнено та непохитно знати,

Що доля нам удачу відміря.

 

Ніколи нам не треба забувати,

Завжди нести в піднятій голові:

Ніщо в житті не може нас зламати,

Бо є початок і кінець линві.

 

А ми кінці зав’яжемо міцніше,

По кругу обійдемо крізь терни́,

І так зумієм оминуть скоріше,

Що на шляху, всі ями й валуни!