ВІД РАДОЩІВ І БЕЗ ВИНА ХМІЛІЮ!

Як спраглий, хоч ковток води в пустині,

Як українець миру й перемоги,

Я так тебе чекав з сім’єю сину,

Надіявся і вірив до знемоги.

Та ось, нарешті, всіх вас обнімаю,

Не в ритм старе батьківське серце б’ється,

Нарешті із обіймів відпускаю –

Нікуди вже не дінетесь, здається.

Проходити запрошую до столу,

Накритого всім тим, що є й що вмію,

Зустрінемо весняного Миколу,

Від радощів і без вина хмілію!

Мені б онучками налюбуватись,

Щоб потім, як росли, запам’ятати,

Бо скоро вечір, прийде час прощатись,

І може довго буду знов чекати…