БУЛА ДРУЖИНА ВІРНА Й НІЖНА МАТИ!

 (найближчій родичці на вічний спомин)

Не плачучи, давайте будем поминати

Тих, хто у вічність, не прощаючись, пішов,

Їх добрий слід сьогодні треба пригадати,

Словами з найщиріших слів і молитов.

Пригадую, коли тебе побачив вперше,

Ти поряд з Василем невпевнено ішла,

Страх не сподобатись – не більше і не менше,

Але за нами в двір, хвилюючись, ввійшла.

І протекло життя водою непомітно,

”Найближча родичка” – завжди тебе я звав,

Невістці й зятю в хаті цій всміхалось світло,

Аж поки з Лідою своє житло дістав.

Завжди, коли приходили до вас у гості,

Ти на порозі зустрічала і цвіла,

Вітаючись, запрошувала в хату й просто

За стіл святковий у світлиці нас вела.

Що ще хотілось принагідно тут згадати?

Ви виростили в дружній парі двох дітей,

Як і була завжди, дружина вірна й ніжна мати,

Такою й будеш вічно в пам’яті людей!