РЕКУРСІЯ - ОЦЕ ЯКРАЗ ВОНО!

Від полюса й до полюса,

Планетою від краю аж до краю,

В селі чи в мегаполісі,

Мюнхаузен – брехун, всі добре знають.

 

Тепер не математик я,

А так собі, лиш корчу віршомаза,

Не потягнув на солов’я,

На кого й не придумаєш відразу.

 

Але осмілюся сказать:

 – Мюнхаузен не бреше – фантазує,

Цікавість треба втамувать,

Слухач завжди фантазію відчує.

 

Як за парик – відомий факт,

Мюнхаузен себе тягнув з болота –

Це ж символічний артефакт,

Не забруднилась навіть позолота.

 

Рекурсія – оце воно

(Тамара з інституту пам’ятає),

Підеш із париком на дно

За нього сам себе ж і витягаєш!

 

І я щодня себе тягну

З трясовинти життєвої за вуха,

Буває, хочеться пірнуть,

Та жаль старого капелюха!

 

А це вже не фантазія,

Матерія енергією пахне!

Урочиста оказія,

Так здивуватись можна, що аж ахнеш!