МЕНЕ РЯТУЄ ПОБУТ ВІД НУДЬГИ

Як імператор римський Діаклетіан,

Вирощую капусту залюбки,

Обмовився! За нею я ходжу в ”Гурман”,

А в мене підростають кабачки.

Рецепти деякі в YouTube перегорнув,

Прості оладки вирішив спекти,

Хай не шедевр, та щось таки утну,

Нема ж кому мені допомогти.

Щодня в меню планую видозміну страв,

Адже одноманітність дістає, 

Отак проходять дні серед поточних справ,

Не зглянешся, вже й вечір настає.

Чимало тестів і екзаменів пройшов,

Як кажуть, що й біда чогось навчить,

Так я вже й до оладок з кабачків дійшов,

Й радію, що не вдасться відпочить.

Бо все ж хвалити бога треба, що дає

Нових ідей й сил, щоб досягти

Чогось, і ти нові рецепти пізнаєш,

Приємно з’їсти й інших пригостить!

Отак мене рятує побут від нудьги,

Розвіюється, як туман вона,

Відчуєш зранку, що з тієї встав ноги,

Тому все зробиш, що хотів, сповна.