СЛІДИ МОГО ЖИТТЯ

Пройшло життя на чужині,

Що стала близькою мені,

Мабуть і вік тут доживу,

Та тягне інколи туди,

Де час дитинство розгубив,

Неначе скошену траву.

 

Не раз я цю траву возив,

Траплялось, возячи, трусив

Дорогою аж до воріт,

І сіном пахло все село...

Кудись все з часом утекло,

Лишивши ледь помітний слід.

 

Тепер стою і тут і там,

І звично скрізь моїм ногам,

Корінням тут давно проріс,

Та й в Дорогінці пагінці

Ще, випускаючи кінці,

До сонця тягнуться, як ліс.

 

Тепер в Щасливому мій слід ‒

Був батьком, вчителем, вже й дід,

Топчу і далі навпростець.

Свій вік стараюся прожить ‒

Лишать сліди, а не слідить,

Щоб не стирались нанівець.

 

Багато учнів вже було,

Учив чи не усе село,

Когось вже ледве впізнаю,

Та хочу, щоб мої сліди

Змогли комусь допомогти

Проторить стежечку свою.