СЕСТРА МОЛОДША МАТЕРІ МОЄЇ

Їх троє ще з минулого століття

Лишилося з великої родини,

І кожна, досягнувши довголіття,

Лічила й далі нелегкі години.

 

Одна з них, наймолодша, розміняла

На Спаса свій десяток, вже дев’ятий,

Я не забув, коли ще дівувала,

То нам, племінникам, була як мати.

 

Вдалась вона і добра й щедра серцем,

Тулились недаремно ми до неї,

На вдачу жартівлива, трохи з перцем,

Для родичів своїх була душею.

 

Дітей, вже наших, часто дивувала

Сільським, нехитрим і простим гостинцем,

Хоч жменею насіння пригощала,

Як кине із машини у торбинці.

 

Була тоді в колгоспі тьотя наша

Дояркою, під вечір їх возили,

І діти вже чекали бабу Дашу,

Щоб знову їх чим-небудь пригостила.

 

Дивуюся, як все те переживши,

Що їй на довгому віку зустрілось,

Пройшла вона його, не зачерствівши,

А з щедрою дущею залишилась.

 

Сестра молодша в матері моєї

Була недавно, а тепер немає, 

За довгий вік так звикли ми до неї,

А ось тепер її не вистачає.

 

Нехай вам, тьотю Дашо, пухом буде

Земля, якою легко так ходили,

І довго вас щоб згадували люди,

Спинившись біля скромної могили.