ПРО СУМ НАШ Й ГІРКОТУ УТРАТИ

Про тебе думаю щоденно,

Вдивляюся в твої портрети,

Приходить в пам’ять сокровенне -

Всі наші промахи і злети.

 

І ось вже рік тебе немає,

А ми із зятем, братом й сином

Про тебе думаєм й зітхаєм,

В такі нелегкі всім хвилини.

 

Племінниця й племінник з нами

Теж, щоб скорботу розділити,

Про тебе з теплими словами

В цей день також поговорити.

 

Як один день та наче вічність,

Таким тяжким був рік без тебе,

У ньому туга і трагічність,

Ти вже не з нами – десь у небі.

 

Життя котилось серпантином,

Здавалось, знову на підйомі,

Й спинилося таким ось чином,

Тепер лиш фото у альбомі.

 

Та що лишається робити?

Не опускати треба руки,

Мені ще є, для кого жити –

Лишилися у нас онуки.

 

Із написом ”Супербабуся”

Лежить подушка сувенірна,

Коли на неї подивлюся,

Тебе побачу - добру й ніжну.

 

Я пам’ятаю, вже недужа

У ліжку ти відпочивала,

Онучка поряд небайдуже

Чи дуже боляче, питала.

 

А ти так ніжно через болі

Свої із нею спілкувалась,

Їй руку гладила поволі,

Бо, мабуть, подумки прощалась.

 

Нехай сьогодні вже зникають

І сум і гіркота утрати,

А болі серце не стискають,

Нам треба жити й пам’ятати.

 

Твій день народження згадаєм

Весною, як бузок буяє,

Ми біля нього посідаєм,

А райська пташка заспіває.