ДВАНАДЦЯТЕ ЧИСЛО

По черзі йдуть роки безповоротні

І кануть, наче у пісок вода,

Наш шлюб доходить ближче до півсотні,

А ти така ще свіжа й молода!

 

Надвечір пісню соловей заводить,

Для тебе за вікном бузок цвіте,

Весна в природі нині верховодить,

До літа, розквітаючи, іде.

 

І я немов молодшаю у травні,

Коли якраз красується бузок,

В мені пробуджуються звички давні,

Шикуються намистом в ланцюжок.

 

Все, що було, стараюсь пригадати,

Та заважає ніжність і любов

З сьогоднішніми днями пов'язати

І, хоч в уяві, їх прожити знов.

 

Юнацьким пристрастям тепер на зміну

Між нами поселилась теплота,

Вони приходять часто на хвилину,

Щоб стати теплотою на вустах.

 

Знов травень йде, набравши повну силу ‒

Сьогодні вже дванадцяте число,

І вкотре я тебе у тому ж стилі

Вітаю, як всі роки так було.

 

Нехай цей день нам завжди буде святом

І повертає в першу ту весну,

Щоб нам з коханням юним зустрічатись,

Забувши навіть зморшки й сивину!