ОСІНЬ
Настає вже осінь золота,
Листя покида гілки дерев,
До землі безшумно відліта,
І у дня хвилини ніч бере.
Сонце лагідно ще гріє вдень,
Та все холодніші вечори,
Літо бабине відходить без пісень,
Хоч кругом яскраві кольори.
Ляже по землі вночі туман,
Весь важкий, тягучий і сирий,
Заморозку зоровий обман
Все покриє ранньої пори.
Осінь ковдри стеле по землі
Із сухого листя і трави,
А вони зливаються в імлі
З фоном невира́зної канви.
Урожай багатий восени,
А на нивах лиш рідка стерня
Ждатиме наступної весни
В холоді і сірості щодня.
З кожним днем похмуріше стає,
Морок ранні сутінки несуть,
Але настрій це нам не псує,
Бо колись і довгі дні прийду́ть.
Осінь не завжди у красоті,
Та завжди прекрасна ця пора.
Все потрібне в нашому житті,
У всьому багато є добра.
- Автор: Остапець Володимир Степанович
- Дата публікації: 2020-11-24 15:32
- Дата написання вірша: 2015-09-23