ЖИВИ, РАДІЮЧИ ЩОДЕННО!

За обрієм в далекім краї

Під номером сімдесят п’ять

Перон позаду залишаю -

Наступний треба зустрічать.

 

Дванадцять місяців до нього,

Перон наступний не близький,

Але була б пряма дорога

І щоб багаж був не важкий.

 

Пригод не хочеться чекати,

Та все завжди у волі Божій,

Тому не треба теж лякатись,

Якщо не кожен день погожий.

 

Поки ще чуєш перестуки,

Що рейки мирно лічать в такт,

Не опускай, козаче, руки,

Ти хоч старий, але ж козак! 

 

Остання буде десь зупинка,

Не знаю, правда, де вона,

Життя тонке, мов павутинка –

Кінець не видний із вікна.

 

А може ти і не помітиш

Між шпалами кінця її,

Прості обабіч видно квіти

Мелькають, як роки твої…

 

Живи, радіючи щоденно,

Який навколо краєвид!

Життя прекрасне й нескінченне

І в нього вплетений твій слід!