ПЕРЕДАЛА ЗНАЙОМА ПЕРЕДАЧУ…

Не виникло до згущеного тяги,

Бо смак не той та й ціни в магазині,

Домашнє завжди мало переваги –

Так із дитинства повелось й до нині.

 

Любили ми ще тепле, з-під корови,

На ньому дітлахи й повиростали,

Хто із села, про тих немає й мови –

На все життя той смак запам’ятали.

 

Учора, мов привітом з Батьківщини,

Передала знайома передачу,

Врази́ли почуття серед рутини,

Ледь стримався, бо думав, що заплачу.

 

Зрадів тому, що ще хтось пам’ятає

Мене в буремний час на цьому світі,

В трудні сьогоднішні часи вітає,

Та ладен ще й підтримати щомиті.

 

Згадав знайому щойно – Чешко Люба,

Людина щедра і душею й серцем,

Усміхнена, як сонце, світлочуба,

З веснянками була й з легеньким перцем.

 

А в тому продуктовому пакунку

Було ще й кілька пляшечок маленьких 

”Згущівки” з брендом вищого ґатунку

Із словом ”Ічня” біло-червоненьким.

 

Було в пакунку ще всього чимало,

За це безмірно дякую уклінно,

А слово ”Ічня” – то було сигналом

Про Батьківщину сонячну нетлінним.

 

Там виріс, звідти я пішов світами,

А Люба – однокласники ми з нею,

Хоч близько, та не бачимось роками,

Як не часті й і зустрічі з ріднею.

 

Тут не про передачу йдеться мова,

Ціна не в ній – у взаємоповазі,

Людей побільше б нам таких чудових,

Вони ціни не мають, як алмази.