ЗИМІ УЖЕ НЕ ДОВГО БУТИ

Мороз на вулиці помірний,

Сніг з ранку сипле рівномірно,

Злилися з небом горизонт,

 

У білій млі ледь-ледь видніють

Хати й дерева, бовваніють

Нечіткі обриси висот.

 

Неначе знову, як з дитинства,

Із снігового королівства,

Химери видно з кучугур,

 

Сліди від лиж, дитячих санок

За ніч сховав сніжинок танок,

І тиша скрізь без партитур.

 

А ти не можеш побороти

Чомусь сонливості й дрімоти,

Які навіює зима,

 

Не сподіваєшся на сонце,

Що звеселить твої віконця,

Бажань і настрою нема.

 

Зимі уже не довго бути,

Хоч про кінець її й не чути,

Ти настрій сам собі зроби,

 

Не сподівайся на природу,

Роби в душі своїй погоду

І не пускай туди журби.

 

А сонце з’явиться на зміну

Часам похмурим неодмінно

І змінить кольори навкруг,

 

Зима в душі скоріш розтане,

Весна ласкава в ній настане,

Розвеселиться виднокруг.