Яка картинка! Усмішки і літо!

Яка картинка!

Усмішки і літо!

І, схоже, тільки

Міф всерйоз позує.

На дереві плоди

Ще не налиті.

Хіба ідилія

Така не зачарує?

 

Щоб не було,

Та тут близькі зібрались,

Притому й усмішки

Всіх з теплотою,

Радіють, бо давненько

Зустрічались –

Світлина з атмосферою

Людською.

 

У старших усмішки,

Що мудрість сіють,

Найменша

Усміхається чарівно,

Всією групою

Без сонця гріють,

На Женю знову гляньте,

Мов царівна!

 

Її щасливий татко

Обнімає,

Вона для нього,

Видно, найдорожче,

Бо від дітей

Дорожчих не буває,

Я сам пізнав це,

Отже добре знаю!