ВСЕ, ЩО ЛИШИЛОСЯ МЕНІ...

Як буйно вишня зацвіла

На батьківщині біля хати,

У центрі рідного села,

Де завжди поралася мати...

 

Нема її уже давно

В тому дворі, де я із нею

Сидів на лаві під вікном,

Відпочиваючи душею.

 

Спливають, наче уві сні,

Моменти пам’яті щасливі,  

Тепер лишилося мені

Часи ті згадувать щемливо…

 

А фото вишні збереглось,

Коли на проводи приїхав,

Щоб, як завжди в селі велось,

Біля могил посидіть тихо.

 

Траву покрив вишневий цвіт,

Мов заметіль проснулась в травні,

Весні зима несе привіт,

Навіюючи спогад давній.

 

В зеніті літо, дні жаркі –

Із вишень брат наливку зробить,

І ми піднемемо чарки́,

Аби зробити першу пробу.

 

І матір, батька і сестру

І діда, й хату з під соломи,

І призьбу під вікном стару

Та стежку в моріжку від дому –

 

Згадаєм все, що дорогим

Було й навічно залишилось,

Мов камнем в пам’яті гірким

І вкотре з тугою наснилось.