ЗАВЖДИ УДВОХ В ОДНОМУ ЧОВНІ

Колись, немов в одному човні,

Ви обнялись і попливли,

Не згледілись, а ось вже повних

Сімнадцять років прожили.

 

З роками човен підростає,

Він вже великий корабель,

В любові й мирі, як буває,

Йому не страшно хвиль і скель.

 

Над ним здіймаються вітрила,

Як у троянди пелюстки,

Несуть вперед вас, наче крила,

Кудись, в майбутнє, крізь роки.

 

Тепер вже в вас, як два грибочки,

Неквапом доці підросли,

Вони, немов м’які клубочки

По черзі в школу он пішли.

 

Отож сім футів вам під кілем,

Як у сімнадцять, щоб без хвиль,

Миналися і рифи й мілі

На безлічі майбутніх миль!

 

Сьогодні новий риф з’явився –

Курс треба правильний знайти,

Ще Одіссей колись зловчився,

Харібду й Сціллу обійти!

 

В рожеві ваші роковини

Шлемо батьківський свій привіт,

Погодної бажаєм днини

Й троянди новий перецвіт!

 

Попереду у вас майбутнє,

Воно хай завжди манить вас,

І будуть святом в ньому будні,

Отак і йдіть у новий час!

 

Бажаємо вам не старіти

Й не опускати голови,

У парі новим дням радіти

Та й жити з мудрістю сови.