П'ЯТНАДЦЯТЬ РОКІВ - НАЧЕ Й НЕБАГАТО!

П’янадцять років – вже багато,

Пора батькам допомагати!

Та головне, собі допомогти –

На все життя мету свою знайти.

 

А де мету оту шукати,

Й що це вона, як розпізнати?

Уже й тобі також прийшла пора,

П’ятнадцять літ – це саме в акурат!

 

Шукай в щоденному навчанні,

У відповідях на питання,

І незабаром буде той момент,

Як відповідь прийде, немов презент.

 

Для підлітка слова ці – проза,

Щоб ними розум розтривожить,

Та ти пораду цю не відкидай,

Бо з неї виростає урожай.

 

Легким здається все й відомим,

Доступним, начебто, й знайомим,

Всяк в юності знайко і грамотій

І впевнений у правоті своїй.

 

Та тільки варто пам’ятати –

Не можна досвід відкидати,

А старші хочуть лиш допомогти

Дорогу в зрілість непросту пройти.

 

У нас дорожчого немає

Від тебе, сам це добре знаєш,

Бо ти єдиний в кожного із нас –

Це найщиріша правда й без прикрас.

 

Сказати: “Класний!” є причина –

Ти “свій у дошку” нам хлопчина,

Залізний аргумент! І ось чому́:

Онук і син – це два у одному́!

 

П’янадцять – зовсім не багато,

Не справжній ювілей – та свято,

Енергія хай душу полонить

Й у ній мажорна музика дзвенить!

 

А ми за тебе порадієм,

Тривоги виникнуть – розвієм,

Хай здоровиться і щастить тобі,

Й не зраджує упевненість в собі!