В ШІСТНАДЦЯТЬ ТВОРЯТЬ ВЛАСНУ ДОЛЮ!

Артем, Артем! Зовсім дорослий –

Шістнадцять ”стукнуло” йому!

Вже парубок довговолосий!

Жаль тільки, що не обніму.

 

Не обніму, бо він далеко,

Нічого – й це переживем,

Як і саму цю небезпеку –

Війна скінчиться з москалем!

 

Як важко нам, так і Артему,

Та вірмо, зміняться часи

Й дійдемо до свого Едему,

Як в Рай з цієї полоси.

 

Але потрібно пережити

Усі незгоди й побороть,

Життя навчитися любити

Душею, а не через плоть.

 

Людина творить власну долю,

Не треба тільки упускать,

Пройти крізь труднощі і болі,

І щоб між них не заблукать.

 

Онук мій дорогий, Артеме,

Я вірю в тебе на всі сто!

Із щастям будеш, не окремо

Успішним станеш, як ніхто!

 

Здоров’я, сили і наснаги

 Тобі бажають батько й дід,

Шукай у всьому переваги

І прославляй свій чесний рід.