НУМО Ж НАСТРІЙ ПІДНІМАТИ!

День видався ще зранку вдалим,

Світило сонце, як весною,

Погоду ясну обіцяло

І настрій теж, само собою.

 

Я сумку взяв свою похідну,

Перехрестившись від порогу,

Закривши двері худо-бідно,

Узяв собі у рукиі ноги.

 

Вдалося все, що планувалось:

Набрав і ліків аж до літа,

Купив і генеральське сало –

Чого старому ще хотіти?

 

Як є в кишені грошенята,

Маленькі радощі дозволиш!

Що без пригод прийшов до хати

Радію, дякуючи долю.

 

Тепер, відсапавшись доволі,

Принесене упорядкую

Й до вечора віддамся волі,

Отож полегшення відчую.

 

Та щось повіяло нудьгою

Під вечір знову, як і вчора,

Незадоволений собою,

Тож настрій знову без опори.

 

Отак від дня до дня живеться,

Буває інколи ще й гірше,

Та не про те сьогодні йдеться,

Що пишуться невтішні вірші,

 

Бо навіть у похмуру днину,

Як й носа страшно висувати,

Підняти настрій за хвилину

Не важко, нумо ж піднімати!

 

Тільки від нас самих залежить

Чи днина виявиться вдала,

За настроєм лиш треба стежить,

Бо значить він в житті немало!