Навкруги все завмерло до ранку...

Навкруги все завмерло до ранку –

Темні вікна і тиша кругом.

Тільки здалеку чутно трьохрядку –

Що в самітності бродить шляхом.

 То пройде за ворота у поле,

 То назад починає вертать,

 Мов шукає у темряві долю

 І не може ніяк відшукать.

Свіжість віє із темного неба,

З яблунь цвіт облітає густий…

Ти признайся – кого тобі треба,

Ти скажи, гармоніст молодий.

  Може статись, вона – недалеко,

  Та не знає, що ти її ждеш…

  Що ж ти бродиш всю ніч одиноким,

  Що ж дівчатам ти спать не даєш?!