ТАКЕ МАБУТЬ В АМЕРИКИ ЛИЦЕ

Не на трибуні, а на п’єдесталі

Позує бовдур чи то істукан,

Лице як не з граніту, то із сталі,

Задер зарозуміло пику Пан.

Таки себе він паном уявляє,

Ясновельможність, бач, ‒ не підступить,

А носа вище брів так задирає,

За ним і погляд не перехопить.

Снобізм зарозумілого нахаби,

Не здатний до тепла чи каяття,  

І пустота в очах, немов у жаби,

Там не побачиш й крихти співчуття.

Шукали і знайшли собі Месію!

Невже таке в Америки лице?

На нього ж покладає хтось надії…

А він всіх холодить, немов свинцем.