ОБРАЗИ З ДИТИНСТВА

Місця, де був, і тих, з ким знався,

Сьогодні смутно пам’ятаєш,

Та пам’ять все-таки тримає,

Хоч цілий вік не зустрічався.

 

Насняться образи з дитинства

Людей, уже сьогодні сивих,

І ти також в літах похилих,

Де ж ти, дитяче побратимство.

 

І серце защемить від втрати,

Коли прийде неждана звістка,

Застряне в горлі, наче кістка –

Не вийшло часто зустрічатись.

 

А як було тоді чудово –

За сорок років раз зустрілись,

І хоч, як діти, ми раділи,

Та не дитяча вже розмова.

 

Якби б хоч раз у десять років

Стрічались ми, місток міцнішав,

Був би й від райдуги ніжнішим,

З дитинства йшов би крок за кроком.

 

Життя мина безповоротно,

Давайте ще, хто залишився,

Щоб як солодкий сон приснився,

Зустрінемось, без вас самотньо.

 

Вік прожили, є що згадати,

Було всього на довгій ниві,

Здорові ми були й красиві,

Живеш, щоб мудрим лише стати.