БУЛИ В НИХ ОЧІ ЩИРІ, З ТЕПЛОТОЮ

"Радянські тітки" за малу зарплату

Давали нам важкі ази науки,

Та як виходили із класної кімнати,

Шанобливо вставали діти без принуки.

 

Були в них очі щирі, з теплотою,

Пригадую щоразу, як проходжу

Перед могилою учительки… Постою,

Й подякую, віддавши шану їй, як можу.

 

Бо у важкі роки шестидесяті

Була вона, як світоч в душах наших,

Учила з темноти поволі підніматись

З любов’ю до малих й повагою до старших.

 

Вона з ”радянських тіток”, що із нами,

Як треба, йшла без макіяжу в поле,

Підтримуючи часто сміхом і піснями,

Що гартувало нам характери і волю.

 

Ростила на засадах гуманізму,

Любові й відданості Батьківщині,

І навіть культу почуттів та романтизму,

Формуючи у нас всі якості ЛЮДИНИ.

 

Ніяк не можу навіть уявити

Цю першу вчительку свою в засаді,

Що здатна із гвинтівки снайперської вбити

Й на ній наряд кікімори, як в маскараді.

 

Не вірю – очі, що мішень шукали

В приціл, курок натиснути готові,

Перед дітьми б із серця доброту черпали,

Та потім їм перевдавали у любові.

 

Щоб снайперка з дипломом педагога

Моїх онуків грамоті учила?

Боюсь! Це не якась проста пересторога,

Вона межу добра зі злом переступила!

 

Як з клятви лікаря від Гіппократа

Та заповіді ”Не вбивай!” Мойсея

В УЧИТЕЛЯ табу-межа вбивати,

І відступатись заборонено від неї!