У ДРУГИЙ-А ЗАГЛЯНУВ НА ХВИЛИНКУ

У другий "А" заглянув на хвилинку,

Зайшов у справі, звісно, терміновій,

В дітей перерва тут для відпочинку,

Ми з вчителькою завели розмову.

 

Вона сидить, а я стою напроти,

Спокійно, діти нам не заважають,

У нас свої, а в них свої турботи,

Нехай без нагляду собі пограють.

 

І раптом, мов гранатою у шибку,

Щось сильно стукнуло, аж я злякався,

Хотів оглянуть крізь вікно бруківку,

Але спинитись вчасно догадався.

 

Учителька майстерно ухилилась,

Щоб черевик не вцілив їй у скроню,

Рукою блискавично затулилась,

Підставивши для захисту долоню.

 

Стоїть маленький хлопчик винувато…

– Що це було? – розкрили рота разом,

Побачили сорочечку строкату

Й без відповіді залишилась фраза.

 

Метнула в нього блискавки очима,

Та тут ми з нею дружно засміялись,

Бо більше нас злякався сам хлопчина,

Простити треба, й не таке траплялось!

 

Нас другокласник не хотів лякати,

Не кидав він, лише махнув ногою,

Сам черевик злетів з ноги дитяти

І траєкторію проклав дугою.

 

Чи жарт, чи ні, а замальовку маю –

В моїй колекції нова прикраса,

Ділюсь мерщій, на суд ваш посилаю

Шлю подарунком від мого Пегаса.