ПРО СЛОВЕСНУ ДІАРЕЮ

Як за грибами в ліс ходжу до школи!

Шукаю жартівливі замальовки

Та кошик свій наповнюю поволі,

Збираю, мов в колекцію, обновки.

 

Іронія єднає все у купі ‒

Повчальне й добре, і смішне і гостре,

Оголене, а часом в шкаралупі,

Беру в копилку і сміюся вкотре.

 

Звикають діти ‒ це їм до вподоби,

Кажу, буває: ”Напишу про тебе!”,

Лише сміється без образ і злоби,

Не просить зовсім: “Не пишіть, не треба!”

 

Хронічна діарея у дитини ‒

Не та, що ви подумати хотіли,

Сто слів уміє ляпнуть за хвилину,

Базікання те вислухать не в силі.

 

Невлад буває, чи й зовсім не в тему,

Тоді, коли потрібно помовчати,

Співає за Хому, чи за Ярему ‒

Не вміє вчасно рота закривати.

 

Всім надоївши, наче гірка редька,

Милуючись собою, без угаву,

Отак радіє з того, що дурненька,

І забалакує нагальну справу.

 

Отож пообіцяв одного разу:

“Як язичок тримати за зубами

Не будеш, пропишу тебе відразу

Усім на сміх дошкульними словами!”

 

Ось і читайте всі й на вус мотайте,

Чи не про вас, бува, оця промовка?

Жарт жартом, тільки на увазі майте,

Що написав я зверху ‒ в заголовку.