З А Н И Х !

“Жінки й вино…” ‒ один співав,

А як на мене, це ж не вірно,

Другий вже й свято відміняв,

Що теж занадто і надмірно.

У мене погляд на жінок,

Як на божественні створіння,

Красива, ніжна, мов вінок,

Ще й з неабияким терпінням.

Від них найкраще все у нас,

Хто ми без них на цьому світі?

Прискорять і сповільнять час,

Зимою навіть створять літо.

Для них на подвиги ідем,

Складаєм голови гарячі,

В пустелі творимо Едем,

А як самі ‒ глухі й незрячі.

Отож давайте ми за них

Піднімем келихи міцного,

Нехай ведуть нас хоч на гріх,

Крокуймо з ними лише в ногу!